Соціальне екзотеричне (зрозуміле та загальнодоступне) значення Шляху Чаю в Китаї сформувалося під впливом вчення Конфуція. При цьому чайна естетика та семіотика у її езотеричній (сакральній та високодуховній) суті були сформовані філософією Дао.

Даосизм – це філософський світогляд, що є фундаментом китайської цивілізації, в основі якої лежать три загальні ідеї:

– єдність та баланс енергії Інь-Ян,
– трансформація п’яти першоелементів,
– гармонія Всесвіту та Людини.

Світогляд Дао апріорі є первинним по відношенню до конфуціанства, при цьому обидві ці філософські системи мають багато спільних поглядів – наприклад, прагнення людини і природи до балансу та гармонії.
Вчення Конфуція визначає мікрорівень людини, його соціальні принципи та смисли повсякденного життя, а філософія Дао осмислює макрорівень: взаємозв’язок людини та Космосу/Природи.
Філософії даосизму понад 2,5 тисячі років, і вона по праву вважається фундаментом світогляду китайської цивілізації.

Основні принципи Вчення Дао були сформовані легендарними філософами Лао Цзи та Чжуан Цзи в легендарну епоху Троєцарства близько 2700 до н.е. Лао Цзи та Чжуан Цзи розмірковували та писали про мудрість Дао: про гармонію Всесвіту, людини та суспільства, використовуючи для цього різноманітні літературні жанри – у формі жартів, поетичних парадоксів та метафоричних історій та притчів.
Шлях Чаю (Ча Дао) – філософська концепція, де природа п’яти елементів тісно стикається з душею людини та гармонійно пов’язана з філософськими ідеями даосизму. Так, суспільний та гуманістичний контекст чайної традиції Китаю був сформований вченням Конфуція, а фундаментальний сенс чайної культури – виявлено філософією Дао.

## ☯ Гармонія Людини Чаю та Природи☯

Основний принцип філософії Дао та чайної культури Ча Дао: людина та природа існують у динамічній єдності.
З погляду повсякденного мислення неофіту – чай простий напій, і такій людині не дуже зрозумілі пристрасті навколо чаю, їй це «буря в чашці з чаєм». У той час як для сакрального та метафізичного світогляду даосу –дар Природи, цілющий еліксир безсмертя (звісно, символічно) та вмістилище мудрості.
Чай – це найкраще, що є в природі, а в процесі чайної церемонії людина на особистому досвіді може спостерігати взаємодію п’яти першоелементів. При такому підході чаювання стає сакральним ритуалом та таїнством, а чашка з чаєм – океаном мудрості та чистоти.
Під час чайної церемонії даос здійснює символічний та алхімічний процес трансформації та перетворення вогню, води, дерева, повітря та свідомості в еліксир мудрості – чай.
Тому, для мудреця Дао та Майстра Гунфу Ча (чайна церемонія) – кожна чашка чаю – океан мудрості та резонатор між людиною (мікрокосмос) та природою (макрокосмос).

## ☯ Даоси пили чай, щоб зміцнити здоров’я ☯

Дао-ши або Мудреці Дао, що пізнавали метафізику трансформації п’яти першоелементів, прагнули досягти фізичного безсмертя. Концепція безсмертя в даосизмі резонно мала алегоричний характер як граничний ідеал вчення. Символічне безсмертя, як центральна ідея Дао, мотивувала даоса ставитись дуже трепетно до свого здоров’я і постійно перебувати в балансі зі світом.
Заради досягнення безсмертя Майстрам Дао необхідно було розвивати фізичне здоров’я та накопичувати життєву енергію Ці, за допомогою:

1. освоєння та пізнання – за допомогою техніки цигун – майстерності дихання для контролю та накопичення життєвої енергії Ци,
2. практики психотехніки концентрації свідомості,
3. харчування здоровою їжею з максимальною кількістю життєвої енергії.

Чайний лист є у вченні Дао ідеальним «алхімічним каменем» і повністю відповідає основним ідеям даосизму: граничне здоров’я та трансформація п’яти першоелементів.
Чай у світогляді даосів став символічним еліксиром безсмертя. Він живить тіло життєвою енергією Ці, концентрує свідомість та вивільняє блоки та затискачі в енергійних каналах.

## ☯ Даоські цінності та відмінні риси любителів чаю ☯

Основна ідея філософії Дао: досягнення духовного стану єдності та балансу між Небом і Землею.
З цією метою даоси прагнули аскетичного усамітнення далеко від мирської метушні, щоб практикуватися медитації та ритуалах, в основі яких лежала трансформація п’яти елементів.
Шлях до безсмертя Майстра Дао бачили у суворій дисципліні духу, медитації, практиці цигун та чайній церемонії.
Лао-Цзи і Чжуан-Цзи – засновники Дао – вважали, що найвища сакральна влада – саме влада над своїм Духом, і що справжня мудра людина уникатиме суєтної земної влади, високих посад, статусу та багатства.

## ☯ Мудреці Чаю та Дао ☯

Даоси розуміли, що містики, філософи, вчені, аскети і поети мудріші за багатіїв, аристократів та імперських сановників, оскільки їхній дух чистий і звільнений від мирської суєти. Таким чином, даоська чайна традиція була більш демократичною, природною та вільною від формальностей (на відміну від конфуціанської чайної культури).

Часто вищі чиновники Імперії, що спіткали Дао, залишали Заборонене Місто, відмовлялися від регалій та статусу і йшли в гори для пізнання справжнього шляху, медитацій та вирощування чаю. Таким був Чжу Цюань – придворний філософ, вчений та майстер чайної церемонії епохи Мін. Лу Юй – автор «Чайного Канону», який аналогічно вважав за краще стати мудрим блукачем, відмовившись від міністерського чину при імператорському дворі, щоб бути вільним і присвятити себе Шляху Чаю.